Теги 'дорога'

Жест автостопу

Перший автостоп. Львів – Київ, понад 500 км за 3 гривні

Ідея поїхати в Київ висіла в повітрі уже давно, хоча чесно кажучи вона навіть не була моєю. Та й їхав я в Київ не заради самого Києва, його визначних місць, чи статусу міста-столиці.. Все значно простіше, хоча для когось це може здатись незвичним, чи навіть безглуздим. Причини тут дві: перша і головна — це провести час з дорогою людиною з якою рідко випадає можливість бачитись; друга — це те, що було вирішено їхати автостопом, а це можливість відкрити для себе щось нове. Ну насправді — не їхати ж розрекламованим «Хундаєм» за 400 гривень, щоб просто погуляти в Києві на вихідних?! На зекономлені кошти краще вже погуляти в столиці, або банально пустити їх на пиво :)

Автосто́п (від фр. auto-stop), автоспи́н, англ. hitchhiking — спосіб пересування за допомогою попутного транспорту, найчастіше автомобілів і як правило без фінансової оплати за проїзд. Так як для мене це перший досвід поїздки стопом на значну відстань — перед поїздкою засідаю до діалогу з ґуглом, щоб вивчити маршрут і деякі нехитрі правила автостопу. В інтернеті інформації про це навалом, є навіть такзвані «школи» автостопу і спеціалізовані сервіси, де пожна знайти попутний транспорт. Проте на «школи» у мене часу немає, тож планую оптимальний маршрут по карті (у нас це траса Київ-Чоп Е40 М06 ), запамятовую ключові міста і збираюсь у дорогу. Оскільки їхали ми удвох (я і Вікторія), але виїзджали з різних міст (я — з Львова, Вікторія — з Луцька) — було вирішено зустрітись в оптимальному для нас двох місці, а дальше їхати разом. Таким місцем ми вибрали Дубно — невеличке містечко, що знаходиться по трасі Київ-Чоп за 40 км від Рівного і з нормальним доїздом з Луцька.

Отож пятниця, день виїзду... Вибратись з дому вдалось тільки в 11 дня, трішки невдалий час, зважаючи на жару. Я чомусь вирішив підїхати за Малі Підліски, щоб стопити уже звідти, хоча можна було б і з самого Львова «галасувати». Тож 3 гривні на маршрутку до Малих Підлісок — це єдині витрати на дорогу в Київ. Вперше стопити самому трохи незвично, в голові купа думок — чи вдало місце вибрав, а може варто було б написати табличку, чому ж ці водії не зупиняють і т.д. і т.п. Але запас впевненості і терпіння робить свою справу і хвилин за 20-30 є перша машина. Водій їде тільки до м. Буськ, по відстані до Дубно це суща мізерія, але я сідаю, бо на прямий транспорт і не надіявся.

Водій як виявилось, працює торговим агентом — задні сидіння легковика заставлені коробками. Тепер стало зрозуміло чому так багато на вид пустих автомобілів не зупиняють — багато з них аналогічно возять різну продукцію по торгівельних точках і не тільки у багажнику, а й у салоні. Дорогою напагаюсь побороти свою мовчазну вдачу і бодай про щось розмовляти з водієм :) Відстань до Буська незначна, тож по добрій трасі на легковику швидко її долаємо. В Буську по усім правилам вихожу за місто щоб стопити дальше. Тут довелось стояти довше, двічі змінив місце, а то більшість водіїв показували, або «повний», або «на Берестечко». Вже одному добряче набридло стояти з витянутою рукою, коли хвилин за 40 зупинилась чергова легковушка...

— До Дубно підкинете?
— Тільки до Бродів!
— Можна і до Бродів, — кажу я, прикидуючи, що це половина дороги до Дубно.
— А скільки дасте? — єхидно посміхається молодий водій. От блін... такого нам не треба :(
— Ніскільки, — якось на автоматі випалюю я. — Мені безкоштовно))
— Раз безкоштовно, значить має бути цікаво, — чую я у відповідь. — Сідайте!
І я сідаю розуміючи, що «попав» з розказами не на жарт... Але як виявилось у хлопця було багато зацікавлень про екстрім, парашути-параплани, а знання різниці між останніми ніякого, тож я до самих Бродів мав тему для розмови :D

У Бродах допустив першу помилку, хоча можливо все так і мало бути (ця фраза ще не раз крутитиметься у голові, після приїзду у Київ). Варто було стопити одразу як вийшов, на початку обїздної, а я чомусь пустився по ній на виїзд із міста. Уже в процесі зрозумів, що топати далеченько, застопити когось в даному місці нереально, а повертатись влом.. Ще й обіднє сонце в голову припікає)) Та як кажуть — вчимось на своїх помилках, або — наступного разу знатимеш:D Коли нарешті знайшов підходяще місце для стопу — теж довелось добряче постояти, поки зупинив чергову машину. Водій виявився не тільки цікавим співрозмовником, а й корисним в плані знайомства. Їхав він до Рівного, а в подальшому і до Києва, на воєдбольний чемпіонат для тих кому за 40. Спортивний дядько :)

У Дубно вихожу біля «літака» і поки Віка доїжжає на «фірмовому бєнзовозі», я подаюсь на пошуки магазину з холодним квасом і морозивом)) Чекати довелось недовго і от ми уже вдвох стопимо дальше. Не проходить і 10-15 хвилин, як нам зупиняє молода жінка і підвозить нас до Рівного. По дорозі розяснює нам як краще вибратись на виїзд із Рівного, чим ми і скористались. У Рівному застрягли більш як на дві години... Чомусь водії вперто не хотіли зупинятись ні мені, ні Вікторії, ні нам двом... Кілька разів міняли місце — все безрезультатно. Уже стопимо усіх підряд — даїшників, пожежну, швидку, — з чим чорт не жартує)) Уже було зібрались піти в придорожню кафешку попити кави, та щось мене ще затримало «на 3 хвилинки». І тут нам зупиняє фура, єстєствєнно до Києва.

Водій вантажівки родом із Харкова, то ж ми автоматом включаєм вєщаніє по русски, що неаби як його дивує, особливо коли взнає, що ми западенці :) Кілометрів з 20 після Рівного застрягаєм у корку. Як виявилось — аварія, на прямому відрізку дороги, та ще й в населеному пункті. Один з цих міні-бусів, які ми так наполегливо стопили, лежить зімятий в купу брухту на дорозі. Перед ним вантажівка лише з незначними вмятинами. Мабуть удача таки існує, подумки вдячні долі, що не зупинили саме ту машину...

Подальша дорога минає без пригод. Повільно наступає ніч, так само повільно рухаємось і ми — 60-80, подекуди 90 км. Як не як — 25 тон на хвості)) Дорогою дізнаємось багато цікавого в плані перевезень, особливо «продуктових» перевезень. Якби усі продукти перевозились так, як того вимагається — хавали б ми з вами втридорога, бо ціни коливалися б разом з температурою))

В Київ доїхали уже пізно вночі, хоча можливо це й на краще — не стояли у корках на вїзді у місто і водій їхав через місто (вдень проїзд вантажного транспорту заборонений).

Отож початок в цьому цікавому напрямку зроблено і як кажуть — далі буде... ;) Вдалого вам «галасування» і хороших попуток ;)

Можливо вас зацікавлять подібні статті:

Коментарі

  • Avatar Олександр

    Поїзд був би 90 грн. Не так вже і дорого. Хоча як-кому.

  • Avatar Andrey (Автор)

    >Поїзд був би 90 грн.
    Це який такий поїзд? Сумніваюсь, що поїзда з такими лояльними цінами ще залишились… Хоча справа тут зовсім не в ціні — поїздами я їздив в Київ неодноразово (щоправда доволі давно), а автостопом ніколи і нікуди (коротенький стоп з Східниці до Борислава я не рахую). От і вирішив спробувати для себе щось нове ;)

  • Avatar Андрiй

    Насколько помню, около 90-100 грн стоит плацкарт на любой поезд в киевском направлении. Но вы же не ищете легких путей :)

  • Avatar Andrey (Автор)

    Йти новим шляхом — завжди цікавіше, ніж безліч разів протоптаною дорогою ;)

  • Avatar Руслан

    З Києва до Львова постійно їжджу автостопом. А навпаки ще жодного разу. Завтра здійсню))

  • Avatar Inquaero.net

    Теж колись катав. Один раз навіть досить глобально.

  • Avatar Valkyrya

    О, класно і я колись автостопом подорожувала. Вітаю з початком! ;)

Коментарі

Поля позначені як * потрібні обов’язково. Перед постінгом завжди робіть перегляд свого коментаря.