Опубліковано: 06/01/15 Автор: Andrey Kravets
Ідентифікація користувача в мережі виявляється останнім часом однією з найчастіших тем серед новин зі світу інформаційних технологій. Починаючи від проблем безпеки та крадіжки паролів, а тому і висунення планів щодо біометрії різних частин тіла аж до використання імплантантів, - і закінчуючи перспективами віртуального громадянства і введення електронних паспортів. А тому тема ідентичності людини в мережі заслуговує того, щоб розглянути її трохи докладніше і трохи більш серйозно.
На зорі існування інтернету, коли мережевий простір ототожнювався з віртуальною реальністю, штучною і максимально далекою від реальності справжньої і повсякденної, здавалося природним, що потрапляючи в таку штучну реальність людина стає кимось іншим, часто радикально відмінним від тієї особистості, яку вона представляє собою в буденному житті. Аватари і нікнейми відбивали бажання людини створити нову віртуальну особистість, почати своє мережеве життя «з чистого аркуша», із заміною реального «я» якимсь сурогатним віртуально-штучним Его. Уявлялось, що навіть у простому спілкуванні з іншими за допомогою комп'ютера будь-яка людина може вибрати собі зовсім іншу особистість, інший зразок поведінки: «У мережі він є тим, ким він хоче бути», - писала в 1992 році американська дослідниця такої проблематики Емі Брукман з Університету штату Джорджія. Мались на увазі, крім іншого, багаті можливості щодо того, щоб віртуально змінити (або попросту приховати) свій вік, стать, місце проживання і т.д., аж до формування якогось ідеального «я» за власним бажанням.
Більше...